Історія школи

З історії школи

       Село Микитичі знаходиться в північній частині Волинської області, на кордоні з Польщею. Коріння його історії сягають у сиву давнину.

          В центрі села розміщена наша школа,зі стін якої пішли в життя лікарі, вчителі, агрономи, механіки, інженери, вчені і просто добрі працьовиті скромні люди. А школа дала їм всім знання, виховала в них працелюбність, віру в себе, вміння долати життєві труднощі,допомогла у виборі професії.

          Хто вони, як склалася їхня доля, хто і коли переступив поріг нашої школи, коли і ким збудована,які події прошуміли над нею?

        Ці питання і ряд інших зацікавили наших пошуковців. Історія нашої школи тісно пов'язана з історією села і є частиною його історії.

         В ті давні часи в кожному селі, де була церква поряд була і церковно - при людська школа. В Микитичах ні церкви, ні школи не приходську школу с.Стенжаричі,

         З часом виникло питання про необхідність школи в своєму селі. І ось російським царським урядом в 1909- 1910 р.р. була збудована школа "для обучения умных детей». Школа знаходилась на тому місці, де зараз будинок Гуль Ганни, напроти будинку сім'ї Жук, Це було одноповерхове дерев'яне приміщення на 4 класні кімнати і 5 кімнат для вчителів. Навчання було безплатне і велось старославянською мовою. Дітей ходило мало, переважно хлопчики і то діти заможніших селян. Вимоги до навчання були дуже суворі: не здібних і не старанних дітей відчисляли. Вчили російську мову, арифметику (лічба) красномовство, природу і Закон Божий. Із історії вчили тільки про життя царів. Батьки Степанюка Миколи та Дмитрука Степана навчалися в цій школі. Школа проіснувала декілька років, бо почалася перша світова війна.

         Після війни в 1920 році територія Волинської області відійшла до Польщі, в тому чисді і с. Микитичі. Перша половина 20ст. ввійшла в історію нашого краю як період знищення української школи. Польський уряд офіційно заборонив українську мову, що мало місце в ухваленому 3 серпня 1924 р. законі "Про державну мову управління в державних органах самоврядування".

          Село у війну згоріло, мешканці, які поверталися після евакуації, тимчасово поселялись в школі. Хоч а приміщення школи вціліло польські власті не спішили відкривати школу, мотивуючи це тим, що там живуть люди. І лише в 1927 р. під тиском громадськості школу відкрили в будинку Дмитрука Левка.